Природничі музеї університетів України (ХІХ – початок ХХ ст.)

Анотація

Одним із актуальних завдань сучасної історії біології є вивчення діяльності природничих музеїв при університетах, їх вплив на розвиток світової науки та їх значення в процесі підготовки відповідних спеціалістів. Також одним із завдань є вивчення ролі персоналій видатних вчених, що зробили вагомий внесок в становлення та розвиток природничої науки. Стаття присвячена аналізу становлення, розвитку та діяльності університетських природничих музеїв України, створення колекцій, систематизації зібраного матеріалу, обладнання спеціалізованих приміщень та будівель. На основі проаналізованих джерел висвітлено роботу університетських природничих музеїв, стан колекцій, їх кількість, наповнюваність та вартість. Надаються імена наукових співробітників музеїв, меценатів, які дарували колекції та людей, які продавали свої власні колекції природничим музеям. В статті розкрито досить довгу історію університетів на території України. Найстаріший з них, Львівський, створено у 1661 році на базі єзуїтської колегії. Цілий ряд університетів з’являється у ХІХ столітті. У 1805 році відкрито Харківський, а в 1834 році – Київський університети. Пізніше, у 1865 році в Одесі на базі Рішельєвського ліцею створено Новоросійський університет, у 1875 році на базі духовної семінарії відкривається Чернівецький університет. Разом з університетами створюються природничі музеї, які стають осередками знань та наукових досліджень. При університетах відкриваються геологічні, мінералогічні, зоологічні, ботанічні, палеонтологічні музеї з відповідними колекціями. Під час написання статті були використані матеріали звітів про стан та діяльність Харківського, Новоросійського, Київського та Львівського  університетів. Розглянуто функції музеїв при університетах. Це, насамперед, виявлення і відбір матеріалів для колекцій, вивчення, систематизація, організація обліку та зберігання музейних колекцій і як підсумок – експонування. А також розглянута роль використання музейних колекцій для підготовки і виховання майбутніх фахівців. Не остання роль відводиться університетським музеям, як популяризаторам позитивного іміджу навчального закладу, а значить і перспективного набору нового покоління студентів. З впевненістю можна сказати, що природничі музеї університетів України ХІХ – початку ХХ століть були передовими і не поступалися університетським музеям Європи стосовно організації, збирання колекцій, їх систематизації та проведення наукових досліджень.