Alma Mater професора Я. М. Гаккеля
Анотація
У статті висвітлюються особливості навчального середовища, в якому відбувалося формування майбутніх інженерів-електриків наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть, та науково-творчого потенціалу Електротехнічного інституту (ЕТІ), складовою якого протягом майже тридцяти років був Яків Модестович Гаккель. Авторка переконливо доводить, що Електротехнічний інститут – перший у Росії вищий навчальний заклад електротехнічного профілю – з самого початку свого існування цілеспрямовано створював таке навчальне та науково-дослідницьке середовище, щоб забезпечити формування високо-фахових інженерів-електротехніків, усесвітньо відомих науковців у галузі електротехніки, радіотехніки, енергетики та електромашинобудування. Місце ЕТІ як одного із провідних вишів Російської імперії, а пізніше і радянського союзу, зумовлено не лише передбачливістю його засновників, які зуміли відповісти на виклик часу підготовкою кваліфікованих фахівців у галузі телеграфії, але й подальшим розвитком вишу як науково-освітнього центру, що розробляв найбільш актуальні напрямки науки та техніки, факультетів, дослідницьких центрів електротехнічного профілю.
Завантаження
Посилання
Джерела та література
Автобиография Я.М. Гаккеля. 1933 г. // Е.Я. Гаккель. Личный семейный архив. – 1950. – С. 24.
Гаккель Яков Модестович / Большая советская энциклопедия. – http://bse.sci-lib.com/article008080.html – Електронний ресурс [назва з екрану].
Военный энциклопедический словарь. – Москва: Военное изд-во, 1986. – 815 с.
Денискин М. 140 лет назад в Иркутске родился Яков Модестович Гаккель – http://baikalpress.ru/140-let-nazad-v-irkutske-rodilsya-yakov-modestovich-gakkel – Електронний ресурс [назва з екрану].
100 лет ЛЭТИ. История Ленинградского электротехнического института имени В.И. Ульянова (Ленина). Сб. статей. – Ленинград : Лениздат. – 1986. – 214 с.
Выдающиеся выпускники и деятели Санкт-Петербургского государственного электротехнического университета «ЛЭТИ» имени В.И. Ульянова (Ленина), 1886–2006: библиографический справочник / под ред. Д.В. Пузанкова. – СПб.: Изд-во СПбГЭТУ «ЛЭТИ» имени В.И. Ульянова (Ленина). – 2006. – 350 с.
Первый электротехнический. – Санкт-Петербург : Изд-во СПбГЭТУ «ЛЭТИ» имени В.И. Ульянова (Ленина). – 2011. – 484 с.
Засосов Д.А., Пызин В.И. Из жизни Петербурга 1890–1910-х годов (записки очевидцев) / Д.А. Засосов. – Ленинград : Лениздат, 1991. – 272 с.
References
Gakkel', Y.M. (1950). Avtobiografiya Ya.M. Gakkelya. 1933 g.. Lichnyj semejnyj arhiv, 24.
Gakkel', Y.M. Bol'shaya sovetskaya ehnciklopediya. http://bse.sci-lib.com/. Retrieved from: http://bse.sci-lib.com/article008080.html .
Voennyj ehnciklopedicheskij slovar' (1986). Moskva: Voennoe izdatelstvo.
Deniskin , M. 140 let nazad v Irkutske rodilsya Yakov Modestovich Gakkel'. http://baikalpress.ru/. Retrieved from: http://baikalpress.ru/140-let-nazad-v-irkutske-rodilsya-yakov-modestovich-gakkel.
100 let LEHTI. Istoriya Leningradskogo ehlektrotekhnicheskogo instituta imeni V.I. Ul'yanova (Lenina). Sb. statej (1986). . Leningrad : Lenizdat.
Vydayushchiesya vypuskniki i deyateli Sankt-Peterburgskogo gosudarstvennogo ehlektrotekhnicheskogo universiteta «LEHTI» imeni V.I. Ul'yanova (Lenina), 1886–2006: bibliograficheskij spravochnik(2006). . Saint-Petersburg: Izdatelstvo SPbGEHTU «LEHTI» imeni V.I. Ul'yanova (Lenina).
Pervyj ehlektrotekhnicheskij (2011). Sankt-Peterburg: Izdatelstvo SPbGEHTU «LEHTI» imeni V.I. Ul'yanova (Lenina).
Zasosov , D.A. (1991). Iz zhizni Peterburga 1890–1910-h godov (zapiski ochevidcev). Leningrad : Lenizdat.
Кількість переглядів: 838 Кількість завантажень PDF: 433
Авторські права та ліцензування
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
До рукопису статті додається підписана авторами відсканована копія «Угоди» про передачу авторами прав на публікацію рукопису і подальше розміщення статті в інтернеті (у форматі * .pdf або * .jpg).
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії журналу "Історія науки і техніки" права на:
- публікацію статті українською (англійською та російською) мовою та розповсюдження її друкованої версії.
- переклад статті англійською мовою (для статей українською та російською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу.
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
В усіх випадках наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію на офіційному сайті журналу є обов’язковим.
