Робота на Харківському електромеханічному і турбогенераторному заводі над проєктом електромагнітних торпедних апаратів (1936–1938 рр.)

Анотація

Діяльність учених Харківського електромеханічного і турбогенераторного заводу над проєктом електромагнітних систем безбульбашкової торпедної стрільби впродовж 1936–1938 рр. на сьогодні є новою інформацією як для істориків науки і техніки, так і для спеціалістів у галузі електромашинобудування. Цей проєкт виник внаслідок збігу кількох обставин, одним з яких стала потреба радянського військово-морського підводного флоту напередодні ІІ Світової війни в удосконаленні свого торпедного озброєння системами, що не демаскували б субмарини під час пуску торпед з підводної позиції. Іншою обставиною стало те, що Харківський електромеханічний завод з 1934 р. був головним підприємством у СРСР з виготовлення електромеханіки для кораблів усіх класів та для всіх об’єктів берегової оборони, а відповідно його адміністрація і той науково-технічний персонал, котрий на заводі займався оборонною тематикою, були обізнані за вказану проблему. Одночасно, частка співробітників з числа останніх, працюючи за сумісництвом у Харківському електротехнічному інституті, з першої половини 1930-х років поряд з проблематикою ротаційних електромашин активно розробляла напрям електромашин із лінійним рухом ротору, і досягла в цьому суттєвих результатів. Таким чином, до 1936 р. сформувалися умови, коли задовольняння потреби в забезпеченні радянських субмарин системами безбульбашкової стрільби стало теоретично можливим завдяки застосуванню електромагнітного пуску торпед, відповідно до методик, розроблених харківськими науковцями для лінійних електромашин, і з апаратів, оснащення яких виготовлювалося б на Харківському електромеханічному заводі. Проте ця теоретична можливість вимагала практичного підтвердження, для чого й було організовано проєкт «Торпедний виштовхувач магнітний», виконавцями якого стали ті самі спеціалісти, котрі займалися дослідженням лінійних електромашин як на Харківському електромеханічному заводі, так і в Харківському електротехнічному інституті. Метою проєкту стало: вибір можливого варіанту принципового устрою торпедної установки електромагнітної дії і перевірка працездатності побудованої згідно обраного варіанту конструкції за допомогою макетних випробувань. Проведені дослідження показали, що само по собі виштовхування торпеди з торпедного апарату в межах встановлених замовниками проєкту режимів можливо за допомогою біжного магнітного поля, однак електромагнітний пуск торпеди не робить його повністю безбульбашковим, а лише веде до зменшення об’єму утворюваної при пострілі повітряної бульби. При цьому, застосування електромагнітного пуску торпед на існуючих та проєктованих конструкціях радянських субмарин виявилося неможливим через значні зміни в такому випадку масогабаритних характеристик встановлюваного на них електроенергетичного устаткування. Між тим, такий же ступінь зменшення повітряної бульби вже був досягнутий у конструкціях пневматичних торпедних апаратів субмарин типу «Сталинец», спроєктованих за замовленням Радянського Союзу німецькими та голландськими конструкторами, що повністю позбавило проєкт торпедних апаратів електромагнітної дії своєї привабливості, і привело до його закриття. Проте, незважаючи на невдалу результативність цього проєкту в контексті створення системи безбульбашкової торпедної стрільби, його здійснення дозволило харківським ученим валідувати та верифікувати створювані ними методики розрахунків і проєктування лінійних електромашин, а також визначити оптимальні конструкції магнітофугальних статорів, що в наступному було використано при створенні спеціального електромеханічного обладнання для гірничодобувної та будівельної індустрій.